Главная » Блог » Предмети Сили

Предмети Сили

День 18 жовтня 1944 року видався у ставці Гітлера дуже тривожним. Союзники захопили значну частину ІІІ Рейху і рвалися до Берліна. Та не це турбувало канцлера. Фюрер щогодини викликав до себе для докладу Генріха Гімлера. Його цікавило лише одне питання – які новини із міста Нюрнберг. Із тамтешнього собору мав бути вивезений скарб, який Гітлер не бажав утрачати ні за яких обставин. Для евакуації цього невеличкого предмета була розроблена багатоходова таємна операція. І ось нарешті надійшло повідомлення – артефакт благополучно вивезено, і незабаром він, в умовах цілковитої таємниці буде доправлений у безпечне місце. Так і сталося. Але коли коробку із святинею відкрили, з’ясувалося, що через поспіх у контейнер було завантажене зовсім не те, що було потрібно Гітлеру. Так вождь нацистів утратив спис Лонгина, який Гітлер не називав інакше, як Списом Долі.

Після цієї втрати він у розпачі вигукнув «Усе скінчено». І дійсно доля відвернулася від фюрера. За вибриком долі, Гітлер закінчив життя самогубством 30 квітня о 15.10 – рівно за годину по тому, як тайник із Списом Долі був знайдений американськими військовими.

копье судьбы гитлер

То що ж це за Спис Долі, який так впливає на світову політику? Цей священний артефакт є напівміфічним символом – за легендою саме ним римський сотник прохромив серце розіп’ятому Ісусу, милосердно позбавивши його від кількаденного страждання на хресті. Та легенда каже, що спис уже тоді був дуже древнім і ним володіло багато відомих людей. Достеменно відомо, що ним дуже дорожив Наполеон. Після захоплення Нюрнберга, Наполеон вилучив спис із музею і возив із собою, вважаючи що він дарує владарювання над світом, владу над Добром і Злом. Так зокрема стверджував Вольфрам фон Ешенбах – середньовічний поет, автор знаменитого «Персіваля». Та й Наполеон свого часу не уберіг спис Лонгина – його викрали якраз напередодні наступу на Росію. Що було далі – усім відомо. Гітлера спис підвів у тій же справі – завоюванні східних слов’ян.

Та це уже кінець нашої історії, а починалася вона одного із звичайних днів 1909 року, коли 20-ти літній Адольф Гітлер побував у музеї віденського Гофбургського палацу і вперше побачив Спис Лонгина. Він стверджував, що тоді відчув особливий зв’язок із реліквією, і усвідомив свою місію змінити світ на краще. Тому напередодні приєднання Австрії, до Відня було відряджено відомого окультиста із організації Анненербе Вольфрама Сіверса. Він повинен був подбати щоб спис залишався на своєму місці в музеї і коли гітлерівці зайняли Відень, одним із перших візитів Гітлера був у Гофбург. Оволодіння Списом Долі розв’язало Гітлеру руки. Проникливий Черчілль тоді сказав: «Барани із нашого уряду не розуміють, що ця людина понад усе прагне заволодіти Списом Долі, і як тільки він цього досягне, він розвезе таку криваву війну, якої світ ще не бачив». Черчілль був правий – воєнна тактика Гітлера основувалася на цьому магічному артефакті. Адже бойові дії відбувалися у формі так званих кинджальних ударів (танкові колони, бліцкріг), а насправді удари були списові – містичного Списа Лонгина.

Але спис зламався об інший предмет сили – ікону Богородиці Казанської, яку радянські вожді дозволили попам носити із хресними ходами навколо Москви і Ленінграду.  Ікона діє як щит, тому відвоювання територій велося суцільним фронтом.

казанская божья матерь

Тоді ж Сталін для підняття військового духу повернув до армії ще кілька предметів сили, які були предметом гордості і магічними оберегами царського війська – це погони та стрічка Св. Георгія, яка із відповідного ордена перекочувала на радянський орден Слави.

Предмет сили – це інструмент, заряджений особливим видом енергії, який використовується як резонатор для входження в змінені стани свідомості. У даному випадку ми маємо справу із культовими предметами сили. Вони діють як канал підключення до якихось потужних егрегорів – Богів, духів природи чи футбольної команди, тощо. Їхні атрибути – символи, кольори, і речі, що ці символи і кольори несуть.

Здавна ці знання оформлялися у книги. А оскільки знання були сакральними, то такими ставали і книги. Їм стали приписувати магічні здатності. Особливо книгам заклинань.

Такі прояви символічного культу бачимо і в нашій пізнішій історії – приміром славнозвісна червона ружа, символ любові, і ще бозна чого, у наших народних вишивках з’явилася не тисячоліття тому, а в кінці ХІХ ст. Її перемалювали із обгорток французького мила. Але є і древні символи. Вони стали потужними оберегами. Колись одежа була захистом не тільки від непогоди, а й від фізичного чи енергетичного нападу. На фізичному плані захищали родові знаки, що показували до якого клану і суспільного прошарку чоловік належить, а від енергетичного посягання захищали замовлені амулети, які зараз утративши значення перетворилися на ґудзики, брелоки, фібули, кокарди, запонки, пряжки.

Такі талісмани розташовувалися не аби де на тілі, а навпроти тих органів, які вони захищали. Серця приміром, або голови – банальна шапка колись була потужним предметом сили – у шамана вона і досі найголовніший атрибут. Є така думка, що пишне укриття голови колись символізувало потужну ауру людини. І ще шапка символізувала просвітлення – завершалася конусом, як у Будди, чи навпаки вона відрізала людину від вишніх енергій, заземляла – спрямовувала на практичне земне життя – як кіпа ортодоксальних іудеїв.

оберег роса тв интернет канал

Ґудзики найімовірніше захищали чари (чакри) – енергетичні центри людини. Дивно, але російське слово пуговица якраз має пряме значення – та, що повинна відлякувати (отпугивать). Найпотужніший ґудзик знаходився нагорі одежі – навпроти шиї. Вона захищала чакру вішудху. Інколи, щоб посилити захист, ґудзик заміняли брошкою, підв’язкою чи навіть фібулою, яка й мала вигляд мініатюрного круглого шита. Сердечну чакру у чоловіків захищали родові герби – нашиті на одежу чи гравіровані на залізних латах. Чакру свадхістану (нижче пупка) захищали ремінною бляхою. Тому ремінь був ознакою приналежності до стану нарівні із гербом. Підчас ініціації князя чи лицаря опоясували лицарським поясом. А якщо він осоромив свій статус то від нього відбирали якраз пояс. Були захисти і для найнижчої чакри – вони звішувалися із ременя. Приміром традиційна сумочка (Спорран) на шотландських кілтах.

І зараз для кожної людини є дорогі речі – кросівки, ланцюжок і ін. Улюблені вони тому, що вони зручні, є ніби доповненням до тіла, такі речі не викликають алергії. Приміром льняна сорочка. А причина того, що сорочка була предметом сили є те, що її заряджали – при вишиванні співали хором. Енергетика звуку, слова була давно відома для українського народу – приміром дуже лагідними намагалися бути при замішуванні тіста, адже факт, що якщо у присутності тіста лаялися – воно не сходило. Та й сама мережка складалася із особливих символів. А тепер речі штампують на конвеєрі у Китаї – і чи може вона нести сильну позитивну енергетику для української людини.

Так предметами сили ставали звичайні побутові речі, якщо вони, звісно, виконували якусь символічну функцію. Як приміром віник. Ним замітали сліди небажаних гостей, ним вимітали лихо з хати, він був оберегом дверей. Ще одним потужним предметом сили було дзеркало. Воно вважалося магічним предметом. Ним можна було навести пристріт на тих, хто в нього буде дивитися. Воно всмоктує енергетику (добру чи погану) і потім її віддає тому, хто в нього дивиться. Можна зробити так, що дзеркало віддасть негатив комусь конкретному, наперед замовленому. Дзеркало відбивач негативу – тому віддавна його носять із собою дівчата. Ще його вішали над вхідними дверима, у дитячій колисці.

Тут ми виходимо на ще одну складову сили – ФОРМУ. Предмети сили – це по-суті резонатори. На їхню потужність і частоти дії мають вплив три величини – матеріал-форма-маса(об’єм). Що по суті відповідають формулі триєдності матерії-інформації-мірності. ФОРМА – це символи, числа, малюнки. Древні знаки були графічним, спрощеним зображенням чогось, якогось знання – знаки гороскопів, символи в математиці, фізиці, тощо. Приміром – за теорією палеоконтакту в древності нас відвідували позаземні цивілізації. Їхніх представників наші пращури величали Богами Усемогутніми. Вони, знаючи як виглядає наша галактика малювали її для наших пращурів у вигляді свастики, знали, як виглядає Олтар Бога-Творця Всесвіту Рода, і зобразили його у формі кристалу Алатиря. Боги Усемогутні малювали свастику і казали ми прилетіли звідти, а наші пращури повважали цей знак ознакою божественності і ввели його у культ.

Найпростіший прояв сили форми – ефект піраміди – леза загострюються, хвороби лікуються. Принцип дії предмету сили можна пояснити на прикладі індукційних шпульок (рос. Катушка индуктивности). Там ефективність роботи співвідноситься між масою, густотою, удільним опором матеріалу та його формою. Так подібно і в предметі сили.

клейноди україна роса тв интернет канал

Окрім індивідуальних, існували і предмети сили, що захищали великі території, концентрували життєву силу цілих народів. Ідеться про ДЕРЖАВНІ КЛЕЙНОДИ. Наша українська Булава – магічна форма кулі на спрямовуючому потік держалні.

Предмет сили – машина двостороннього зв’язку – із егрегором, тонко матеріальними субстанціями, і ще невідомо з ким. Християни кажуть із Богом. Інші традиції називають цей суб’єкт ще Творцем, Деміургом, Абсолютом, Єдиним. Але чи потрібні резонатори (приміром натільний хрестик) для зв’язку із Абсолютом? Звісно ж ні. Абсолют тому і Абсолют, що він Вічний, Усеохопний, існує поза часом і простором. До нього і від нього інформація іде миттєво – бо Абсолют перебуває всюди одночасно. Тоді для зв’язку із ким потрібні культові резонатори? Вони потрібні для зв’язку із Хранителями того чи іншого егрегора – у випадку християнство – для зв’язку із чільними біблійними духами – «Елогимами» (слово значить множину – від однини «Ел»), Сабаотом, Сатанаїлом, і ін. дрібнішими. Джерелом для наснаження таких предметів сили є те, що ми називаємо вірою – енергія духовних переживань людей. І чим духовніша особа, тим її енергетика потужніша. І всі предмети, якими користувалася просвітлена людина несуть часточку її сили. Тому такі предмети часто стають амулетами – у християнстві вони називаються мощами. У буддизмі такою святинею є падаючий камінь Будди (М’янма, штат Мон). Предметом сили він є, за легендою, через присутність під ним одного лише волоса Будди.

Люди пустодзвонні. Вони хочуть мати надію на предмет сили і вважають за магічну річ будь-яку витребеньку. Її їм вручають так звані «люди знання», часто щоб поглумитися. У Пушкіна був перстень із кабалістичним написом, який він не знімав ніколи. А походить той перстень із України – його подарувала поету княжна Воронцова у Криму. За іншою версією – це була ініціаційна печатка від масонів. Пушкін не знав що на персні написано, і ніхто з його оточення не знав. Напис розшифрували лише по смерті поета. І він виявився на диво банальним підписом першого власника: «Симха, сын почетного рабби Иосифа, да будет благословенна его память». Отак доля дурить нерозумних.

А в нас зразком предмету сили такого типу може бути переможна рука отамана Сірка. По смерті отамана, який за життя не знав поразок, у нього відняли праву руку, вкладали у неї шаблю і перед боєм несли в атаку. Таким чином здобуваючи перемогу над ворогом. Хоча, заряджати предмети силою можуть звичайні люди. Приміром віддаючи свою енергію улюбленій іграшці, ми робимо собі предмет сили. І згодом улюблений ведмедик із дитинства – уже сам заряджає позитивом.

Більшість людей звернувшись до духів за допомогою предмета сили не тільки не знають як потрібно себе у цій ситуації поводити, а й часто не усвідомлюють, з ким мають справу. Особливо ті, що носять сатанинську символіку, древньоєгипетську чи взагалі якусь африканську чи іншу екзотичну. А тому потрапляють у залежність – і предмет сили не служить їм, а вони служать йому. Згадаймо сумний приклад Горлума із роману Толкіена «Володар персня», і «його прелесть».

Такі предмети називають проклятими речами. Негативну енергетику предмет сили може нести не лише після цілеспрямованої зарядки. Негатив несе річ, яку зробила хвора людина, чи у стані депресії. Тоді така річ буде висмоктувати енергетику власника.

кристалы роса тв интернет канал

 

Та все ж набагато потужнішими предметами сили є не ті, що зроблені людиною, а ті що витворені самою природою. Такими вони є через властивості матеріалу, особливі умови розташування. Предмети сили стають такими завдяки особливим обставинам. Створені найпотужнішою живою істотою планети – самою Землею – вони, приміром кристали, набували сили протягом мільйонів років – лежать у місцях сили і збирають потугу від усіх стихій: шліфуються вивітрюванням (повітря), водою, беруть сили від землі, а якщо ще предмет вулканічного чи метеоритного походження то тримає в собі і силу вогню. Це підтверджується ще й фізиками. Вони називають це ефектом Кирліана – навіть камені і інші неорганічні структури мають світіння плазми, яке свідчить про випромінення якоїсь енергії. А отже вона впливає на навколишнє. Так коштовні камені впливають на біополя людини, яка їх носить.

Найкраще поєднують у собі сили стихій дорогоцінні камені. Та крім власне властивостей матеріалу (кристалічна структура каменю) вони можуть поєднувати у собі ще й символи цілеспрямовану зарядку.

Автор: Василь Куртяк
Теги
Пару слов о мотивации
Буддийский монах, целитель, Лама Таши Тсеринг Ринпоче
Авадхут Свами
Люди: Бхактиведанта Неми Махарадж
Как воспитать настоящего мужчину
Александр Мень. О жизни будущего века
Мантра "Харе Кришна"
Размышление для католиков латинского обряда. Вербное воскресенье
Матушка Алипия
Шиизм: Уважение к человеку - это признание его свободной воли
День святого Антония
Лилы Шри Шримад Бхакти Валлабхи Тиртхи Госвами Махараджa
Вайшнавский юмор
Собор Архангела Гавриила
Мастер Гималайской Сиддха-йоги Радха Гири. Часть 1
Открытие Буддизма. Духовный путь

Login


Lost your password?